Мінна безпека
З початку бойових дій в Україні військові та піротехніки ДСНС знешкодили тисячі боєприпасів та авіаційних бомб. Загроза замінування на території ведення бойових дій залишається великою. Ми пропонуємо перелік рекомендацій щодо того, як поводитись на територіях, де існує ризик наявності мін та інших вибухових пристроїв.
Місця, де знаходяться міни, вибухові пристрої та боєприпаси, що не розірвались (до них відносяться боєприпаси для легкої зброї, артилерійські снаряди, мінометні снаряди, касетні боєприпаси, гранати, запали та ракети), можуть бути непомітними. Якщо на території відбуваються бойові дії, або вони мали місце протягом військових агресій, необхідно поводитись на ній як на небезпечній. Тому головна рекомендація для всіх цивільних полягає в необхідності максимально уникати потенційно небезпечних територій.
Розмінування та знешкодження мін, саморобних вибухових пристроїв, а також боєприпасів, що не розірвались, має відбуватись виключно військовими спеціалістами або спеціалістами екстрених служб. Поки представники місцевої влади та/або екстрених служб не повідомлять про усунення небезпеки, пересуватись самостійно по таких територіях небезпечно.
Основні типи мін та вибухових пристроїв
Міни призначені для вбивства та каліцтва людей, виведення з ладу транспортних засобів через пошкодження, спричинені вибухом, осколками або, у випадку деяких протитанкових мін, струменем розплавленого металу. Більшість мін встановлюються приховано, тому їх рідко можна побачити. Зазвичай їх закопують в межах 15 см від поверхні землі або кладуть на землю або над землею (наприклад, на кілках або прикріплюють до дерев).
Міни можуть здетонувати під прямим тиском, з допомогою стяжок, штанг, а також через командний підрив або певною комбінацією цих методів. Зазвичай корпуси мін мають коричневі, оливкові, зелені, чорні, коричневі, сірі або комбіновані кольори. Частина мін з вибуховим ефектом все ще виготовляються з металу або дерева, але більшість сучасних мін виготовляються з пластику, і їх важко виявити за допомогою стандартного обладнання для визначення металу. Такі міни можуть бути водонепроникними, а отже становити небезпеку, навіть якщо вони вкриті водою.
Ще одним поширеним типом вибухових пристроїв є протипіхотна міна “метелик”. Такі міни мають форму пелюстка та іноді – яскравий колір корпусу, що робить їх дуже привабливими для дітей. Зазвичай вони лежать у великій кількості на відносно обмеженій площі землі.
До боєприпасів, що не розірвалися, належать гранати, ракети, мінометні, артилерійські снаряди, бомби, касетні боєприпаси та запали. Вони можуть функціонувати майже як наземні міни, вибухаючи від переміщення або дотику. Деякі боєприпаси також містять чутливі до руху термофіксатори або магнітні датчики, інші ж можуть мати функцію таймеру самознищення. Не використовуйте рації в радіусі 15 метрів від нерозірваних боєприпасів – під час передачі рації випромінюють хвилі, які можуть викликати детонацію.
Міна-пастка — це пристрій або матеріал, призначений для поранення або вбивства, який детонує несподівано, коли людина або транспортний засіб наближається або порушує начебто нешкідливий об’єкт, або виконує начебто безпечну дію. Майже будь-який предмет можна перетворити на міну-пастку, наприклад, автоматний магазин, пачку сигарет, годинник або іграшку. Міни-пастки можуть бути встановлені в будь-якому місці і виглядати як звичайний побутовий предмет.
Якщо міни були належним чином закладені та замасковані, виявити заміновану ділянку буде надзвичайно важко, а то й неможливо. Тому важливо дізнатись актуальну інформацію щодо мінування та вибухових пристроїв у вашому регіоні, перш ніж розпочинати будь-яку діяльність.
